У стародавні часи шкины заселяли міста, набагато древніші за людські. А їх величезна, іржаво-червоно-смарагдова столиця, що стоїть на священних пагорбах, є найдавнішою з усіх. Ця столиця не має назви — і їй вона й не потрібна. Хоча шкини збудували безліч міст — великих і малих, — у цього міста на пагорбах немає рівних. Воно найбільше за розміром і чисельністю мешканців, і єдине, що стоїть на священних висотах. Це їхній Рим, Мекка й Єрусалим одночасно. Саме сюди приходять у останні дні перед Об’єднанням усі шкини. Це місто було старше за падіння Риму, воно зростало й розширювалося у всі боки, тоді як Вавилон ще існував лише у мріях. Однак у ньому вже не відчувається віку. Скрізь, де сягне погляд, видно низькі куполи з червоної цегли — невеликі пагорби, що, мов сніжна заметіль, вкривають схили. Внутрішні приміщення темні й задушливі: маленькі кімнати, груба меблі…