Простора зала, що нагадує елегантний салон розкішної фірми, холл готелю або щось подібне. У глибині приміщення — широке вікно, що виходить на місто. Тут стоять крісла, бар-холодильник, вміло вписаний у інтер’єр, столик із журналами, службова конторка або стійка — робоче місце когось із персонажів. Три входи: один з правого боку, інший — з лівого, третій — уявний, розташований на підмостках і спрямований до глядацької зали. Четвертій двері, яку також добре видно публіці, веде до ванної кімнати з туалетом. На початку вистави все це може бути приховано за завісою. Спершу з’являється Командор — через двері, що, ймовірно, існують у «четвертій стіні». Він піднімається з партеру сходами на сцену. Наявність завіси не має значення: Командор ніби опиняється перед зачиненими дверима — назвімо її дверима № 1 — і його поведінка цілком типова для таких ситуацій: він дзвонить у дзвінок або стукає, чекає, знову дзвонить або стукає, бо ніхто не відкриває, відступає на крок, ніби перевіряє номер на дверях або табличку з ім’ям, і нарешті наважується увійти… Він повертає уявну ручку дверей і заходить…