Твори протопопа Аввакума (1621—1682), голови старообрядців і подвижника православної віри, — значуща та важлива сторінка в історії української літератури XVII століття. Написавши в кінці життя своє знаменитий «Житій», він відтворив релігійні суперечності тогочасного суспільства, створив портрети людей різних станів — від царя до селянина. Саме він фактично започаткував живу, вільну образну прозу, відкрив нову сторінку української сповідальної літератури і проявив себе як «видатний стиліст». До збірки увійшли не лише скандально відоме «Житіє», а й уривки з «Книги бесід», «Книги тлумачень», «Книги обвинувачень» та листування автора.