Рабіндранат Тагор — видатний поет, письменник і громадський діяч Індії, якого співвітчизники називали кабигуру — поетом-вчителем. Творчість Тагора відіграла важливу роль не лише у розвитку бенгальської та індійської літератури, а й у формуванні індійської музики — він автор близько 2000 пісень. У прозі Тагор майстерно поєднує психологізм із поетичністю, романтику з буденністю, драматизм із гумором. Його твори — яскраві та реалістичні зображення життя в Індії початку XX століття. До збірки увійшли романи «Пісчинка» і «Крах», вірші з збірки «Гітанджалі», відзначені Нобелівською премією з літератури (1913 р.) «за глибоко відчутні, оригінальні й прекрасні поезії, у яких з винятковою майстерністю виразилося його поетичне мислення», а також вірш із роману «Остання поема».