Футбол — це моє життя, завжди було моїм життям. Поки я не зустрів її. Уіллоу — це просто відволікаючий фактор, який мені не потрібен, коли я намагаюся зробити кар’єру від гравця НФЛ до тренера коледжу. Що ще гірше? Вона першокурсниця. Можливо, я наймолодший головний тренер у історії Національної спортивної асоціації університетів, але все ще занадто старий для неї. Надто великий — я грав у лізі на позиції лінійного нападника. Вона крихітна порівняно зі мною. Невинна, наївна і зовсім заборонена — Уіллоу спокушає мене, навіть коли й не намагається цього зробити. Мені слід відійти від неї. Але я не можу. Вона називає мене своїм ведмедем, і я ніколи раніше не хотів нікого так, як її. Якщо доведеться відбиватися від половини своєї команди, щоб тримати її поруч, я зроблю це. Заради неї я ризикну своєю кар’єрою і репутацією. Адже перемогти її — це єдина гра, яку я не можу собі дозволити програти. «Якщо ти один, я буду твоєю тінню. Якщо захочеш плакати — я стану твоїм плечем. Якщо потрібні обійми — я буду твоєю подушкою. Якщо потрібно бути щасливою — я стану твоєю усмішкою. Але кожного разу, коли тобі знадобиться друг, я залишатимусь собою».