У 1420-х роках, у літо Господнє, кінець світу так і не настав. Хоч багато говорило про його прихід. Дні Спокути й Відплати, що мали передувати приходу Царства Божого, так і не настали. Святий Сатана, хоча й завершив тисячоліття у своєму ув'язненні, так і не був звільнений. Світ не загинув і не згорів — принаймні, не весь. І все ж, було весело. Особливо молодому Рейнмару з Беляви, відомому також як Рейневан — травнику, ученому медику й трохи чаклуну, романтику й ідеалісту, у міру поета й не дуже, як вважали деякі, — улюбленцю дам. І особливо після того, як родичі одного дуже ревнивого лицаря взяли його «на гарячому». А далі почалося: несподівані вороги й несподівані друзі, брудні хитрощі й чисте чаклунство, тісні в'язниці й безкраї дороги Сілезії, смерть, кохання й вітер, у якому навіть сморід вогнищ Святого Інквізитору не здатен заглушити запах змін. Ні, це зовсім не «Сага про відьмака». Це — початок «Саги про Рейневана», блискучої трилогії Анджея Сапковського, присвяченої епосі гуситських війн. Вперше — з ілюстраціями Дениса Гордеєва!