Бродяжництво — не хвороба і не доля, а ідея. Це думка, що передається від людини до людини через погляди й жести. Бродяга — породження первісної філософії. Раб БЕЗКІНЧЕННОСТІ. Зігнуті дороги, край небес, що десь зливається з землею — для нього це знак, наказ згори рухатися далі. Адже рух — за древнім заповітом, сенс життя, а горизонт — досяжна реальність. Колись циганські кибитки мчали дорогами Європи й Азії, поширюючи таємне вчення мандрів, уводячи за собою втомлених марнотратною нудьгою міських мешканців. Обіцянки незрівнянних свобод обернулися кайданами звичаїв і кровних уз. Обдурені відщепенці, що втекли від нових оков, але й заколдовані скитаннями, почали заробляти на тоскній музиці, тягучих співах і картинах — такими ж дивними й непотрібними, як і самі творці… Бродяга, бомж, бич… У тебе немає заздрісників. Кожен зневажає й проганяє геть. Одна думка — зрівнятися з тобою — лякає до жаху. Страх перед непередбачуваною Судьбою змушує розкошелитися жалюгідним подаянієм. А грізне попередження «НЕ ЗАБУДЬ ЗАХИСТИТИСЯ!» свербить у голові, пронизує холодним потом і доводить до безумства. Ти справді страшний. Ти — той, хто живе у калюжі. Ти — мікроб, бацилла. Але ти й великий, задовольняючись дріб’язковим щастям і безтурботністю. Ти, що смієшся у обличчя Судьбі, бо й вона колись зіграла з тобою злу жарт.