Вікна на постоялому дворі неподалік Флангера були широко відчинені й випромінювали м’яке світло. Усередині панував дим і задушливий жовтий туман, у якому лунало веселе шумовиння — незнайомець улаштував вечерю та пригощав вином усіх без винятку: мандрівних городян, купців, бродячих ремісників і бідних монахів. Вже давно всі були напідпитку, голосно кричали, хто як уміє, хтось намагався танцювати, а хтось, обійнявши сусіда по-братськи, розповідав про свої важкі будні. Гість цього несподіваного святкування — тендітний, усміхнений молодий чоловік у новому, дуже якісному дорожньому одязі — сидів біля вікна, погладжував полум’я свічки, пропускаючи його між пальцями, і з цікавістю спостерігав за всім, що відбувалося навколо.