«Вічний Рим» (1989) «Обіцяна земля» (1989) «Казки Венійського лісу» (1989) «Передовий пост Імперії» (1991) «Дорога до Риму» (1994) «Очікування кінця» (1998) Ці твори з серії «Вічний Рим» побудовані на принципі альтернативної історії. Автор пропонує сценарій, за яким древні євреї залишилися в Єгипті, а не вирушили з ним під керівництвом Моісея, як розповідає Книга Виходу. З цього випливає, що євреї не осіли в Палестині, тому Ісус із Назарету так і не народився, християнство не виникло, а Рим залишився язичницьким. Історія Риму в цьому альтернативному сценарії, принаймні від заснування міста до IV століття, здебільшого збігається з історією нашого Риму. Імперія виникає за часів Августа, розширюється за Траяна, Адріана та Марка Аврелія. Надалі ситуація погіршується у III столітті, коли настає період військової диктатури, а за Константина Великого імперія розділяється на західну та східну частини. Після Константина, який у нашій історії зробив християнство державною релігією, історія йде іншим шляхом. Замість ослаблення через суперечки між спадкоємцями та політичні інтриги, що виникли через зміну моральних цінностей під впливом християнства, імперія навпаки розвивається й розширюється територіально протягом V століття. Вона зміцнюється у період, який у нашій історії називають Темними віками, відбиває напади варварів і стає світовою імперією, що простягається від Британії до меж Індії й Китаю. У неї немає серйозних конкурентів, хоча часом виникає напруга між західною та східною частинами. Імперії ацтеків і інків у Новому світі залишаються незалежними й могутніми, попри невдалу спробу Риму підкорити їх і заснувати Новий Рим по інший бік Атлантики. Час, описаний у «Вічному Римі», починається з 753 року до н. е. (традиційна дата заснування Риму), тому наш 1999 рік відповідає 2752 році за альтернативною хронологією. З уже написаних творів найраніше за хронологією — «Очікування кінця», дія якого відбувається у 1951 році альтернативної історії або 1198 році нашої ери. Там йдеться про західну частину імперії у період занепаду, коли її територію вторгаються та підкорюють війська грецькомовної східної половини. Історичні події з 2250 по 2550 рік, що відповідають нашим XVI—XVIII століттям, позначені Відродженням, яке отримало перший поштовх за часів великого імператора Траяна VII. Саме тоді починається епоха великих географічних відкриттів і стрімкого розвитку торгівлі з країнами Азії. Зростання економіки, зумовлене новими торговими шляхами, неминуче веде до промислової революції й розпаду імперського центру на регіони, населення яких говорить на діалектах, близьких до сучасних мов (галльська, іспанська, британська, «римська» — італійська та інші). Це поступово послаблює централізовану владу, характерне для етапу «процвітаючого занепаду». У 2563 році альтернативної історії (1810 рік нашої ери) намагалися відновити єдність майже незалежних європейських провінцій за допомогою діяча наполеонівського типу — графа Валеріана Аполлінера. Це вдалося, і на короткий час імперія під керівництвом «тіньової» фігури Аполлінера здається ожившою. Вбивство Аполлінера означає кінець імперської системи. Після 18 століть правління Цезарів виникає широке громадське руху, яке прагне покінчити з лінивим і розкішним дворянством і повернутися до давніх республіканських традицій правління, скасованих Августом. Наступний твір — «Дорога до Риму» — розповідає про повалення останнього імператора у 2603 році (1850 рік нашої ери), вбивство більшості членів імператорської родини та встановлення Друговій Республіки під керівництвом авторитарного й консервативного Кая Юнія Сцеволи, який приймає титул Першого Пожиттєвого Консула. Ще одна повість — «Казки Венійського лісу» — відноситься до часів за п’ятдесят років після падіння Цезарів. У ній з’являється останній живий член імператорської родини — старий, що мешкає у тихому лісовому прихистку неподалік міста, яке ми називаємо Венецією. Далі дія переноситься у 2723 рік (1970 рік нашої ери) у розповіді «Обіцяна земля». Тут харизматичний єврей із Єгипту Моше намагається збудувати космічний корабель, щоб вивезти свій народ у інший світ. Спроба запустити корабель закінчується катастрофою. Моше вбивають, але історія завершується появою нової месійської релігії. Її героєм стає саме Моше, якого шанують як Сина Божого. Запропонований читачам твір відноситься до 2503 року (1750 рік нашої ери). Він заповнює прогалину в серії, описуючи імперію у останні роки Другого занепаду, коли імператор Деметрій II готується зайняти трон, а один історик згадує період Ренесансу, що почався за часів Траяна VII, як золотий вік.