Огляд традиції людських жертвоприношень, корені якої сягають глибокої давнини, а численні відголоски у вигляді різноманітних безкровних обрядів зберігаються й досі. Тих читачів, котрим хочеться трохи покаламити нерви кровавими сценами, автори одразу застерігають: намагалися мінімізувати опис жорстокостей. Адже не всі жертвоприношення були обов’язково кровавими. У багатьох релігіях світу відомі, наприклад, традиції посвяти богам живих людей, які й далі залишалися живими й здоровими, але вже ставали «власністю» або «супутником» божества. Археологи легко ставляться до атрибутів смерті: на розкопках не рідкість побачити, як люди одночасно очищують скелет і їдять яблуко. Та все ж, одне — бачити перед собою останки людини, яку дбайливо проводжали в останню дорогу близькі, — і зовсім інше — зустрічати на тому самому місці тисячі років тому безжально вбиту людину заради невідомої й нині вже забутої релігії.