Історії трьох видатних королів у одному виданні. Кожен із них ішов до межі по-своєму… а деякі й переступили її. Іоанн (1167—1216), відомий як Безземельний, був невдахи, якого ніколи не любили, особливо після правління його благородного брата Річарда Левове Серце. Він програв дві великі війни: з французами — втратив половину своїх володінь, а з підданими — майже половину своєї королівської влади. Це той самий король, який підписав прообраз сучасних конституцій — Велику хартію вольностей. Едуард (1312—1377), герой і щасливчик, відомий як Третій, розпочав Столітню війну з Францією. У кількох славних битвах він знищив французьку знать і правління його назвали «золотим віком» англійської історії. Річард (1367—1400) міг би отримати прізвисько Принц Данський, якби Гамлет був написаний за два століття раніше. Рано втратив батька, спершу був залежним від матері та старших радників, а згодом довірився одноліткам-друзям, які його зрадили, повалили і заморили у в’язниці. Кажуть, він був імпульсивним і запальним красенем, але не таким нервовим, яким його зобразив геніальний драматург. Після Шекспіра Александра Марініна намагається розібратися в життєписах і психологічних портретах цих правителів. І чим вона завершує свою книгу? «По-справжньому царське лицемірство!» — чому саме? Про це можна дізнатися з захопливих і дотепних історичних нарисів.