«Париж у ХХ столітті» має характерні ознаки «класичного» Жюля Верна — те, що зазвичай називають науковою фантастикою, але що в його творах швидше слугувало науковим передбаченням. У романі вже з’являються метро, автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння на водневому паливі, факси, обчислювальні машини, електромобілі та багато іншого. Та знайоме нам з інших творів письменника захоплення науково-технічним прогресом тут поєднується з попередженням людству: цивілізація, що поклоняється двом богам — машині й грошам, несе в собі загрозу духовної деградації. І нарешті, ще один новий штрих: замість традиційних подорожей і пригод у центрі сюжету — любовна історія.