Переписка. 1903—1919 роки — Київ: Прогресс-Плеяда, 2001. — 608 сторінок, ілюстрації, 64 сторінки. (Александр Блок. Зібрання творів у дванадцяти томах. Том дванадцятий. Перша книга. Загальне редагування — С. С. Лесневський). Переписка Андрея Белого (Бориса Миколайовича Бугаєва, 1880—1934) та Олександра Блока (1880—1921), що охоплює період з 1903 по 1919 роки, стала не лише свідченням історії стосунків провідних діячів російського символізму, а й відображенням головних етапів їхніх духовних і творчих шляхів. Це справжній роман у листах — щирий, інтелектуальний і драматичний. Поетів зв’язувала переписка ще до їхньої зустрічі. Їх об’єднували романтика зоряного світу, культ Вічної Жінки, що був у спадок від Володимира Соловйова. Віра, поезія, самовизначення у творчості — все це обговорювалося у їхньому листуванні. Довіра, обмін віршами, філософські роздуми, літературні задуми й публікації, «злоба дня», розповіді про подорожі — усе утворює непередбачуваний сюжет цієї переписки. У центрі — вибух пристрастей: неймовірна напруга драматизму переповнює листи під час пережитої поетами наяву Містерії кохання. Головна героїня — дружина Олександра Блока, Любов Дмитрівна Блок (уроджена Менделєєва, 1881—1939). Психологічна колізія майже зруйнувала духовний зв’язок між ними. Але Олександр Блок і Андрій Білий — «діти страшних років Росії», «брати», і ні особисті сварки, ні війна з революцією не могли їх розлучити. Свідчення тому — багаторічна переписка. Як біографічний і людський документ, переписка є й визначним літературним пам’ятником, що вмістив ключові моменти художніх і духовних пошуків початку XX століття. Повний збірник відомих сьогодні листів Андрея Белого та Олександра Блока, адресованих один одному, публікується за первинними джерелами без скорочень. Коментарі доповнені новітніми дослідженнями, враховуючи досвід вітчизняної та світової літературознавчої науки з часів першого видання «Переписки» (1940), підготовленого Володимиром Миколайовичем Орловим (1908—1985). До додатку увійшла сама переписка…