«…Не дослухавши цей потік абсурду, я злякано натиснув паузу. Поняття не маю, що це був за твір – певне, хтось із молодих авторів. Якщо це був набір порад з одягу, він мене потряс: атомна бомба, троє дітей, скам'янілості, велетні, карлики… Що це могло означати? Я довго перебирав найбожевільніші варіанти, але як не бився, не зміг придумати жодного зв'язку зі стилем одягу. Лише слово «лікар» викликало в пам'яті білий халат і кругле дзеркало на лобі, а ім'я «Фелікс» - кашкет, шкіряний плащ до п'ят і військовий френч з «маузером». Це вже межувало з галюцинацією…» Розповідь написана спеціально до XX-річного ювілею програми «Модель для збирання»