Античні статуї, як і все справжнє, часто бувають оголеними, але непристойними — ніколи. Александр Дюма Перший славнозвісний еротичний роман XIX століття — «Роман про Віолетту» — був опублікований у 1870 році в Лісабоні видавництвом Боа-Віста під підзаголовком «Посмертна робота маскуваної знаменитості». Існують різні версії авторства. За одними джерелами, автор — Теофіль Готьє, за іншими — якась пані, яка виступає під ім’ям Манюрі д’Екто. Роман не підписаний ім’ям Дюма, але стиль батька Александра Дюма помітний на кожній сторінці цього автобіографічного оповідання. Прототипом Віолетти вважається Генрієтта Шевальє, яка увійшла в життя письменника у 1838 році та народила йому двох дітей, але рано пішла з життя. Спогади про неї та молодість лягли в основу «Роману про Віолетту», написаного у 60 років, — твору, що разом з іншими його працями увійшов до його Повного зібрання творів (том 51). У «Каталозі підпільних видань 1923 року» цей твір класифікується як «літературна знахідка і надійний засіб від фригідності». У завжди пристойному стилі розгортаються сміливі любовні сцени, напруження пристрасті наростає від глави до глави. Детальний опис сапфічних сцен жодним чином не зменшує їх ідеалізовану граціозність. Цей літературний шедевр, засуджений у 1957 році за образу моралі, сьогодні посідає гідне місце в бібліотеці досвідчених шанувальників літератури. Переклад: Еліна Браїловська