Головного героя «Книги кладовища» звати Бод. Це не помилка: не Боб, а Бод — скорочено від Nobody, «Ніхто». Таке рідкісне ім’я він отримав від своїх прийомних батьків. Бездітна пара Іничей взяла хлопчика під опіку, щоб захистити його від людини на ім’я Джек, яка вбила його справжню сім’ю. Навіть для нашого божевільного часу Іничей не виглядають звичайною родиною. Не просто жили на кладовищі у могилах — обидва вже давно померли. Огорожа цвинтаря не просто відгороджує місце, де спочиває холодний прах, — вона відділяє світ живих від світу мертвих. Тут, серед величних надгробків і простих могильних плит, кипить «життя»: грають померлі діти, позує поет-графоман, що покінчив життя самогубством, у стародавньому кургані охороняє скарби свого володаря загадковий Синій Чоловік, а десь навіть є прохід у пустелю з покинутим містом, пристосованим духами під своє житло. Так живе новий дім Бода — і його екзотична незвичність ні трохи не поступається казковим джунглям Мауглі. Книга складається з кількох коротких історій із життя Бода. З кожною з них герой стає старшим на два-три роки. Всі оповідки утворюють цілісну історію неминучого дорослішання, яке рано чи пізно виведе Бода, як і його літературний прототип, із місця, що стало тепер його домом, у світ звичайних людей.