Останній роман класика американської та світової фантастики А. Азимова. Свій роман «Немезида», який критики вважали не надто вдалою роботою, Айзек Азимов присвятив «Марку Херсту, моєму незамінному редактору, який, здається, працює над моїми рукописами більше, ніж я сам». У книзі йдеться про ще не досліджену зірку, що ховається за пиловою хмарою на півдорозі від Сонця до Альфи Центавра. Дія відбувається у 2236 році, і Землі загрожує знищення. Вчені з орбіти навколо Землі будують космічний корабель, здатний розвивати швидкість світла. Саме цей корабель і відкриває у системі Немезида планету Еритро, цілком придатну для життя людини, але яка негативно впливає на її мозок. Лише дочка головного героя, Марлена, не зазнала «еритроїдної чуми», оскільки, як згодом з’ясувалося, з дитинства вона володіла певними телепатичними здібностями. Саме ця дівчинка змогла зрозуміти, що дія Еритро на людину у кінцевому підсумку приносить добро. І Марлена стає «перекладачкою» та представницею Розуму Еритро, адже вона була не така, як усі. Вона вміла «читати» жести людей і тому завжди знала, що у них на думці. Немезида мала пройти через Сонячну систему за п’ять тисяч років, і тоді Земля зникла б. А Еритро підказала вихід із цієї ситуації.