Один із перших радянських класиків, автор знаменитого «Бронепоїзда 14–69» Всеволод Іванов належить до покоління письменників, які в 20-х роках пережили неймовірний підйом, а потім багато років писали «у стол», сподіваючись коли-небудь опублікувати свої твори. Про свою долю та про письменників свого покоління Іванов розмірковує у своїх щоденниках, які вперше публікуються у повному обсязі. Записи з його щоденників за 1924–1963 роки містять описи історичних подій того часу, портрети сучасників — політиків, письменників, художників, акторів і режисерів (Б. Пастернака, М. Зощенка, І. Еренбурга, А. Фадєєва, А. Мариенгофа, П. Кончаловського, С. Міхоєлса та інших); спогади (про Петербург 20-х років, дружбу з «Серапіонівськими братами»), роздуми про роль мистецтва у сучасному суспільстві. Військові щоденники, що становлять основну частину книги, значно відрізняються від документальної літератури 1941–1945 років. Вони наближаються до художньої прози, близької за поетикою до «фантастичного реалізму» М. Булгакова та А. Платонова. Щоденники супроводжуються науковим коментарем, що дає змогу розглядати їх у контексті історичного часу, літературного життя того періоду й літературного побуту.