«Тиша» — оповідь Георгія Івановича Чулкова (1879–1939), поета, прозаїка та публіциста епохи Срібної доби російської літератури. Його активність припала на час розквіту символізму — поетичного напряму, побудованого на образних натяках і символах. Чулков був відомою особистістю у колах символістів і добре знав А. С. Блока. Його філософські роздуми вилилися у теорію «містичного анархізму» — про внутрішню свободу особистості від будь-яких форм контролю. Герої оповідання — художник Єнісєєв і його новий друг Луганов — живуть у провінційному місті на Волзі. Їхнє життя тут спокійне й трохи нудне. Займаючись церковним розписом, Єнісєєв знайомиться з дочками Луганова — Тетяною та Антоніною. Відважна й безкомпромісна Тетяна закохується в художника і приходить на таємні побачення. Однак її серце приваблює загадкова, недосяжна монахиня Тоня… За своє життя Г. Чулков створив багато унікальних творів. Серед них — роман «Метель», містичні новели «Голос із могили», «Морська царівна», автобіографічний цикл «Роки мандрів», у якому зібрані есе на різні теми: «Кризис декадентства», «Новий шлях», «Факели», «Питання життя», а також біографічні оповідання про сучасників («Л. Н. Андрєєв», «В. Я. Брюсов», «Олександр Блок», «Федір Сологуб», «М. Н. Єрмолова»).