У збірці «Різдвяні оповіді» зібрано п’ять оповідань, і всі вони так чи інакше пов’язані з світлим святом Різдва. Проте лише перша повість цілком присвячена цьому святу. Дія другої розповіді відбувається напередодні Нового року, у четвертій і п’ятій святкування Різдва подано лише як епізоди, а у «Сверчку» святки взагалі не згадуються. Однак це не завадило сформуватися думці, що Діккенс «придумав Різдво», адже всі оповіді об’єднані спільною ідеєю та пронизані однаковим настроєм. Автор перетворює свої різдвяні повісті на казки, щедро запозичуючи з народної творчості образи привидів, ельфів, фей, духів померлих, доповнюючи фольклор своєю безмежною фантазією. Казковий елемент підкреслює картини суворої реальності: і казка, і дійсність, майстерно переплітаючись, часом ніби змінюються місцями. Так, у «Колоколах» щасливий фінал, створений у реалістичному стилі, здається казкою, тоді як сни і видіння бідного Тобі, попри участь у них фантастичних створінь, зображують ту реальність, яку автор у завершальних рядках повісті закликає читача за можливості змінювати й покращувати.