Будь-які надії на свободу і майбутнє розбивалися про неприступний (і злочинний) режим Нітупа, що спочиває на путчині, що висмоктується з темного світу. Все життя Вілтіса повільно і вірно отруювалася чорною путчиною ... » У безнадійній ситуації, потрібно думати не про те як врятувати життя, а як врятувати гідність. Свободу можна віддавати лише із життям. Поки є сили треба битися, захищатися, але якщо Ви вже прив'язані до стовпа для автодафе, то все одно треба говорити правду інквізиторам, а не благати Бога про спасіння. Я не сподіваюся, що вона буде колись поставлена, у неї інша мета — показати, що ми не боїмося, що ми з чорним гумором ставимося до казки, що нав'язується чекістами.

«…Вони за все дадуть відповідь! Вони не дають нам змінити світ, тоді ми підірвемо його. Вони не хочуть законного суду, тоді їх (і нас) судитиме Бог. Я більше не хочу так жити, не хочу брехні, тупості. Якщо не можна по-людськи, якщо немає на Вілтісі свободи, то нехай і життя не буде…»

Зневірені герої шукають виходу, і що з цього вийшло…