Рабіндранат Тагор — видатний поет, письменник і громадський діяч Індії, якого співвітчизники називали кабигуру — поетом-вчителем. Його творчість відіграла важливу роль не лише у розвитку бенгальської та індійської літератури, а й у формуванні індійської музики — він є автором близько двох тисяч пісень. У прозі Тагор поєднує психологізм із поетичністю, романтику з буденністю, драматизм із гумором — його твори яскраві й реалістичні, вони яскраво зображують життя Індії початку XX століття. До збірки увійшли романи «Пісчинка» і «Крах», вірші з поетичної збірки «Гітанджалі», яка отримала Нобелівську премію з літератури (1913 р.) «за глибоко відчутні, оригінальні й прекрасні поезії, у яких з винятковою майстерністю виразилося його поетичне мислення», а також вірш із роману «Остання поема».