Оригінальний переклад Ірини Колташевої, зроблений із скан-копії кишенькового видання 1999 року від «Фантом-Прес». «Працювати з Лесем у одній майстерні, сидіти за сусіднім столом і не написати про нього — було просто неможливо,» — згадує Іоанна Хмелевська про свою роботу над романом «Лесь». — «У рідкісні моменти застою я просила у нашої секретарки машинку й творила, а колеги стояли за моєю спиною і не могли стримати сміху.» І нам, і вам, шановний читачу, дарується можливість щиро посміятися, адже за шість років роботи над романом було створено одне з найяскравіших і, мабуть, найіронічніших творінь майстра. Головний герой — Лесь — цілком не поступається пані Іоанні у здатності потрапляти в абсолютно фантастичні через свою абсурдність ситуації, регулярно втягуючи колег-архітекторів у незвичайні пригоди (інколи кримінальні), не дозволяючи колективу майстерні за день скотитися у рутину одноманітних сірих буднів. Найцікавіше — роман виявився пророчим: серйозно займатися живописом Лесь почав після виходу в світ твору Іоанни Хмелевської, яка першою помітила в ньому талант імпресіоніста й повідомила про це світові. Спочатку цей твір Іоанни називали пасквилем, а тепер Лесь вважає його своїм оберегом, а обкладинка першого видання з’являється на кожній виставці художника. Авторське право © Іоанна Хмелевська, «Лесьо», 1973.