З давніх-давен вороги знали: «Русського солдата мало вбити…» — адже у Священній війні «наші мертві нас не залишать у біді». Вони піднімаються з могил і йдуть у бій поруч із живими, а «благородна лють» підштовхує навіть бездиханних до штурму. На цій війні живі й мертві виконують наказ «Ні кроку назад!», пілоти, що згоріли заживо, не виходять із бою, рація знищеної розвідгрупи й досі передає відомості про ворога, а вода ненависті до ворога заліковує будь-які рани. Водночас жива вода любові до Вітчизни повертає до життя полеглих і знову вводить їх у стрій. На Священній війні нагороджують і посмертно, і закликають до бою — бо перемогти і вистояти можна лише ціною власної смерті.