Роберт Сільверберг — грандмастер фантастики, володар шести премій «Неб’юл», п’яти «Х’юго», восьми «Локусів» та ще десятка різноманітних нагород. Свій перший оповідання він опублікував у 19 років, а вже у 21 здобув «Х’юго» як найперспективніший молодий автор. Часто в одному номері журналів «Amazing Stories» або «Fantastic» з’являлися кілька його оповідань під різними псевдонімами, яких у нього було понад тридцять. У ранній період творчості Сільверберг прагнув охопити якомога ширшу аудиторію, не нехтуючи жодним жанром — писав наукову популяризацію, детективи, еротику. У 1967–1976 роках він цілком зосередився на фантастиці, здобувши прихильність як шанувальників твердої наукової фантастики, так і фентезі-саг (цикл «Маджипура»). «Умираючи у собі» — роман, удостоєний меморіальної премії Джона Кемпбелла, — розповідає про нелегку долю телепата, який намагається змиритися з особливостями свого дару. Надзвичайні здібності поступово руйнують доброго і чуйного Дейвіда, поглинаючи його особистість. У другому романі, «Книга черепів», група студентів вирушає у подорож пустелею з метою проникнути до забороненого Братства Черепів і розкрити таємницю безсмертя, яким, за чутками, володіють загадкові члени зниклого в аризонській глушині культу. Для цих хлопців безсмертя — дуже приваблива іграшка, але чи не доведеться їм заплатити за це надто високою ціною?