У своїй праці Реймонд Моуді — філософ, психолог і психіатр — вперше описав і дослідив так званий околосмертний досвід або околосмертні переживання. Він проаналізував понад сотню свідчень пацієнтів, які пережили клінічну смерть, і виявив спільні мотиви, що повторювалися в їхніх розповідях: гучний гул, яскраве світло, тунель, вихід із фізичного тіла, зустріч із близькими, що чекали «на тому боці», а також із прекрасними світлими істотами, ретроспективний огляд усього життя та небажання повертатися назад у цей світ. Вперше опублікована у 1975 році, ця книга одразу стала світовим бестселером і назавжди змінила ставлення суспільства не лише до смерті й умирання, а й до життя. У цьому виданні додано класичне передмову психіатра Елізабет Кюблер-Рос — засновниці концепції паліативної допомоги хворим, що вмирають — а також нову передмову нейрохірурга Ебена Александера, а також ювілейне післяслово автора, написане через 40 років після першої публікації книги.