Ця книга розширює уявлення про тонку межу між психологією та психіатрією і пропонує новий погляд на екстремальні стани свідомості. Вона адресована психологам, психіатрам, соціальним працівникам, представникам міської влади та всім членам «садівничого клубу». Кожне з цих захворювань у різних ситуаціях демонструє високоорганізовану, майже математично передбачувану поведінку. Однією з цілей цієї роботи було показати, що причинно-наслідковий зв’язок і філософія «хвороба — одужання», якими керуються переважно дослідження та лікування в психіатрії, не є єдино можливими способами спостереження або впливу на ці синдроми. Постала нагальна потреба у впровадженні процесно-орієнтованої парадигми, яка досліджує різні канали людських відчуттів і працює з конкретними індивідуальними та колективними проблемами, а також з нормальними й екстремальними станами. Нова парадигма поєднує психіатрію з соціальною роботою, психологією та політикою. У майбутньому, на мою думку, професії, пов’язані з психічним здоров’ям, розглядатимуть сучасну психіатрію, психологію, соціальну роботу, медицину й політику як окремі спеціалізовані підходи до екстремальних станів і соціальних, і фізичних проблем. Єдиний спосіб сьогодні об’єднати цих фахівців — бачити їх як команду. Арнольд Мінделл