«Бідна російська інтелігенція! Щоразу, коли загострюються наші вітчизняні неблагополуччя і ми не знаємо, як вийти із труднощів, у які поставила нас історія, – ми незмінно знаходимо одного і того ж винуватця всіх бід, свого роду «стрілочника» на тяжкому шляху нашого прогресу – бідну російську інтелігенцію . У кращому разі, коли її не садять на лаву підсудних і їй не загрожує повне засудження, пред'являється позов до її «духовних цінностей», і позов закінчується тим чи іншим більш менш істотним урізанням цих останніх. І найдивніше те, що позови і процеси вчиняються не тими, які є провіденційними гонителями інтелігенції, а тими, які самі стоять у її лавах і можуть вважатися істинними та типовими інтелігентами…»