У збірнику представлено огляд сучасних уявлень про природу активної поверхні, її будову та роль у процесах каталізу на окислах і металах. Тут зібрані статті про застосування методів ІК-, УФ- та рентгенівської фотоелектронної спектроскопії, а також хемілюмінесценції у дослідженнях адсорбції й каталізу. Збірник розрахований на науковців, що спеціалізуються у галузі гетерогенного каталізу та суміжних напрямках фізичної хімії. Гіпотеза про утворення проміжних хімічних сполук у каталізі виникла ще в XIX столітті — майже одночасно з появою поняття «каталіз». З розвитком вакуумної техніки у XX столітті стало можливим вимірювати адсорбцію на твердых тілах і з’явилися уявлення про роль хемосорбції та активованої адсорбції у гетерогенному каталізі (І. Ленгмюр, Х. Тейлор, Г. М. Шваб, С. З. Рогінський, М. І. Тёмкін та ін.). Однак до кінця 60-х років минулого століття більшість дослідників, що вивчали механізм гетерогенного каталізу, обмежувалися вимірюваннями кількості адсорбованих речовин і спробами співставити ці обсяги (а також швидкості адсорбції й десорбції) із швидкістю каталізованої реакції. Невелика концентрація поверхневих хімічних сполук у порівнянні з загальним обсягом твердого каталізатора ускладнювала дослідження їхньої структури та ролі у каталізі. Разом із тим, питання про будову хімічних сполук, що утворюються на поверхні твердого тіла під час адсорбції й каталізу, є надзвичайно важливим для розуміння механізму гетерогенного каталізу. В останні роки ситуація почала кардинально змінюватися завдяки розвитку нових експериментальних методів дослідження та появі комерційно доступних приладів із високою чутливістю, що дозволяє вловлювати навіть найдрібніші деталі структури хімічних сполук на поверхні твердого тіла. Насамперед це стосується розвитку спектроскопії в оптичному діапазоні (ультрафіолетовій, видимій та інфрачервоній областях) і радіоспектроскопії (електронний парамагнітний та ядерний резонанс, мікрохвильова обертальна спектроскопія). Варто зазначити, що піонерами широкого застосування цих методів у гетерогенному каталізі були А. Н. Теренін і В. В. Воєводський із їхніми співробітниками. Зараз досить чутливі оптичні, ІК- та ЕПР-спектрометри стали доступними для багатьох лабораторій. Це сприяло тому, що в більшості великих каталізаторних лабораторій ці методи активно використовуються для ідентифікації структури поверхневих сполук, а також завдяки розвитку відповідних теорій, що дозволяють отримувати більш повну інформацію з експериментальних даних.