Книга складається з невеликих оповідей про різноманітні математичні об’єкти: числа, фігури, ігри та головоломки. Автор знайомить читачів із математичними поняттями, які вивчають у школі, а також із важливими сучасними напрямками, що виходять за межі шкільної програми. У спеціальному розділі книги зібрано цікаві задачі. З передмови автора: «Журналісти люблять писати про фізиків із їх величезними синхрофазотронами, потужними лазерами та надпровідними матеріалами. Також із задоволенням розповідають про інженерів, хіміків, що створюють нові матеріали, та біологів, які досліджують таємниці життя. А про математиків писати не дуже люблять. Тут немає нічого вражаючого: математик довів кілька теорем — і що з того? Їх важко не лише зрозуміти, а й вимовити, оскільки мова цієї науки наповнена спеціальними термінами. Тому математика часто залишається в тіні. Але нові результати в цій галузі чекають і фізики, і хіміки, і біологи, і інженери. І не лише чекають — вони залучають математиків до своїх досліджень. Адже математика дозволяє за допомогою формул описувати будь-які явища, а з цих формул можна отримати стільки інформації про об’єкт дослідження, скільки й із сотні спостережень. Писати про математику нелегко. Кожна її теорема ґрунтується на інших теоремах, як цеглини — на високій вежі. Щоб дістатися до верхніх рівнів, потрібно карабкатися по високій крутій стіні, освоюючи досягнення попередніх поколінь математиків. Проте іноді вдається розповісти й неспеціалісту про деякі сучасні методи математики — саме це я й намагався зробити у цій книзі. Невеликі оповіді, з яких вона складається, можна читати у будь-якому порядку: у кожній главі перші оповіді простіші, а останні — складніші. Про автора: Анатолій Павлович Савін (1932–1998) — учений, популяризатор математики, автор численних статей і книг для молоді, незмінний член редакційної колегії журналу «Квант», ведучий розділу «Квант» для молодших школярів, засновник, організатор і натхненник конкурсу «Математика 6–8». З статті журналу «Квант»: «Обчислення Анатолія Павловича охоплюють сотні тисяч людей — від тих, хто колись відвідував його гуртки з математики, до тих, хто читав його книги й розв’язував його задачі — і до вас, наших читачів. Скільки разів через нього хтось вперше торкнувся математики, відчув її красу, зрозумів смак цікавої задачі! Не всі стали математиками, але сподіваємося, що цей світ залишився в кожному з них… Втрата наша невосполнима, але людина живе, поки її пам’ятають і люблять, а ми пам’ятаємо й любимо Анатолія Павловича — і значить, він із нами». P.S. Скан — мій, обробка та створення книги — bga.»