…Він скам'янів перед дзеркалом, і тільки нижня щелепа залишалася живою, дрібно й мимоволі тремтячи. "Мама рідна!" — жахнувся інтелігент і тут же повернулася можливість поворухнутися. Боязко і зніяковіло, як у пору юності, що наступає, він провів кінчиками пальців по припухлому соску лівих грудей, і судома блискавки, що спалахнуло бажання, пронизала низ живота. Тоді інтелігент глухо і протяжно застогнав, а потім почав люто битися чолом об дзеркальну твердь. Однак розум все ж таки контролював почуття, і скло залишилося цілим, А він уперто стукався чолом у скло, ніби намагаючись прорватися туди, в Задзеркалля, і там знайти порятунок від цього ранкового кошмару. І раптом нова думка обпалила його свідомість, яка, здається, була в повному порядку: «Що буде, якщо хтось ЦЕ помітить?!»