Кохання ніколи не вмирає. Але може бути страшенно жорстокою. Ізабо Всі, кого я люблю, мертві і поховані разом з надією на щасливе життя. Я вчуся знову жити, просто не очікувала, що це буде так важко. Втомившись від мого ниття, бабуся відправляє збирати речі. Не встигаю я схаменутися, як опиняюся на вітряних берегах Шотландії з картою і планом, люб'язно наданим бабусею. Я не можу відвести від нього очей, і це почуття явно взаємне. Але коли він відкриває свою справжню натуру, я не так здивована цьому, як боюся себе. Я тільки згадала, як любити життя, з якого дива мені відмовлятися від цього заради когось? КолумМоже, я і хижак, але не вбивав більше двохсот років. Життя тендітне, і навіть хтось такий могутній, як я, знає їй ціну. Тому, зустрівши Ізабо, мені згадується обіцянка, — урочиста клятва — яку я дав після трагічної втрати. Є багато переваг у безсмерті, але самотнє життя до них не належить. Думаю, я знаю, як має закінчитися ця історія, але на мій подив у Ізо зовсім інші плани. Вона запалює в мені вогонь, якого я не відчував цілу вічність, але минуле навчило мене дещо. Проклятим нічого не обіцяють.