Видання АзНАН. Науки про Землю, 2003. №3. С. 139–146 За останні роки було проведено масштабні сейсмічні дослідження у Каспійському морі та інших басейнах, що дозволили створити карти численних субвертикальних зон втрати сейсмічної інформації. У більшості випадків їх інтерпретують як осадові ін’єкції, глинисті або піщані діапіри, грязьові вулкани або гідровулкани, зони дроблення або субвертикальні зони руйнування. У подальшому ми умовно об’єднаємо їх під назвою субвертикальні геологічні тіла (СГТ). На сучасному етапі досліджень ця назва, на нашу думку, найточніше характеризує об’єкт вивчення. Аналіз матеріалів буріння та природних розломів свідчить, що у більшості випадків йдеться про специфічні геологічні утворення, які формуються у зонах порушень і зазвичай складаються з сильно перероблених порід — брекчій. Особливо часто, зокрема в районах розвитку грязьових вулканів, такі геологічні тіла є каналами міграції вуглеводнів, що проявляється на поверхні інтенсивними виходами нафти, газу й води та слугує прямим ознакою родовищ вуглеводнів. На сьогодні, наскільки нам відомо, не проводилося спеціальних досліджень, що описують морфологічні, генетичні або інші особливості СГТ.