«— Ні, як хочете, а я не вірю в біографію Максима Горького. — Син ремісника? Бродяга? Обійшов Росію пішки? Не вірю.» Корней Чуковський, 1907 Писати про Горького Чуковський планував давно. Ще до революції він прочитав кілька лекцій про письменника, а в післяреволюційний час знову звернувся до його творчості, яка почала швидко ставати бронзовою. У 1919 році він знову виступав про Горького на вечорі, організованому «Всесвітньою літературою», і думки, висловлені тоді, пізніше увійшли до книги. Оформлюючи її остаточно, він знову намагався прочитати лекцію про Горького: подання нової роботи у вигляді лекції й книги для нього було звичною практикою. Однак цього разу нічого не вийшло. Він двічі намагався виступити, але двічі його забороняли — у лютому й травні 1924 року. «Максим Горький як тема у ці дні не підлягає публічному обговоренню з будь-якої точки зору», — записував Чуковський у щоденнику. Горький швидко віддалявся від однодумців, відходив від керівництва своїми починаннями, перетворювався на радянську ікону. «Дві душі Максима Горького» все ж побачили світ, але були зустрінуті гробовою мовчанкою критики.