Заношу Леру в будиночок і укладаю на диван у вітальні. Вона наскрізь промокла як і я. Включаю воду у ванній, щоб відігріти дівчину. Але розумію, що самостійно вона не зможе роздягнутися і забратися у ванну. Проковтнув і все тіло моментально напружується тільки від думки, що побачу її без одягу. У штанах одразу стає тісно. Приймаюсь знімати мокрий одяг і дурію від бархатистості шкіри та легкого аромату свіжості, що походить від її ідеального тіла. Дівчина трохи напружується, відчуваючи чужі дотики. Тише, маленька, тобі потрібно зігрітися. Від цього виду в очах темніє. Хочеться втілити з нею всі фантазії, які вперто крутяться в моїй голові в останні дні. Але не можна, адже я дав слово її батькові генералу ФСБ. +