Відоме ім’я чеського прозаїка, лауреата Державної премії Іржі Марека (народився у 1914 році), добре знайоме радянському читачеві. Цей письменник неодноразово виступав на сторінках нашої преси. На російську перекладено його книги 50—60-х років: «Бійці йдуть ночами», «Деревня під землею», «Над нами світанок», «Молоді борці», «Країна під екватором», «Малі драми», а також з’явився збірник його обраних сатиричних і гумористичних оповідань «Цікава мала». В Чехословаччині найпопулярнішими стали його збірки «Паноптикум старих кримінальних історій» (1968), «Паноптикум грішників» (1971) та «Паноптикум Праги» (1979). Хоча багато детективних оповідань цих збірок базуються на старих «судових звітах» і архівних документах, автор тут висловлює свою позицію щодо життя. Матеріал дозволив йому «звільнити фантазію», а історична відстань відкрила можливість поєднати трагедію з гумором і певним об’єктивним ліризмом. Це відчутно й у іншому, не менш популярному творі Марека — романі «Мій дядько Одіссей» (1974), де автор ніби оживляє сімейні фотографії. У чотирьох піснях цього пародійного, іроїчно-комічного епосу він розповідає про пригоди колишнього голови об’єднання похоронних бюро Йозефа Фрайвальда, який ділиться багатим життєвим досвідом зі своїм правнуком. Мудрий і іронічний погляд автора, що не співпадає з життєвими концепціями персонажів, надає його багатогранній сатирі особливе четверте вимірювання. Останні роки Іржі Марек працював над масштабним романом-епопеєю, що охоплює історію Чехії від кінця XIX століття до травня 1945 року. Перші два томи, під назвою «Сіль землі», побачили світ у 1981-му, а останній — «Час любові й ненависті» — у 1986-му. У ці ж роки була написана книга «Собача зірка Сіріус, або Хвала собаці» (1982).