«…Французькі критики, на кшталт відомого Лансона, оглядаючи літературний рух у Франції з кінця ХVIII ст. до кінця XIX ст. схильні зазвичай відзначати лише якусь стихійну зміну літературних шкіл. Вони пояснюють падіння однієї літературної школи і царювання на її руїнах інший, головним чином, тим, що художні прийоми відомої школи і сюжети, що розробляються нею, занепали, набридли публіці, стали діяти на неї пригнічуючи, тим, що літературні принципи відомої школи, отримавши односторонній розвиток , наклали на мистецтво надто важкі пута. І публіка радісно кидається назустріч новій школі, яка обіцяє позбавити її нудьги та «гноблення»…»