Душанбе: Дониш, 1989. — 244 с. Ця праця є першою в радянській науці монографією, спеціально присвяченою діалектиці виробничих сил і виробничих відносин у докапіталістичних формаціях. Виробництво до капіталізму розглядається як специфічна форма єдності суспільства і природи, індивіда й спільноти, власності й праці. Аналізуються внутрішні суперечності виробничих сил та основні етапи їхнього розвитку з урахуванням сучасних даних історичної, економічної й філософської науки. Показано зміст і форми відносин особистої залежності, надається детальна характеристика позаекономічного й економічного примусу до праці. У роботі обґрунтовані оригінальні критерії й показники ефективності суспільного виробництва в добуржуазну епоху. Розглядаються основні етапи розвитку поглядів на докапіталістські способи виробництва, аналізується хід і підсумки дискусії про азійський спосіб виробництва, критикуються буржуазні теорії.