Це досить старий текст, написаний у 1986 році. Здавалося б, він не має прямого стосунку до проблем модернізації Росії. Це майже чиста філософія. Однак нове у суспільстві найчастіше виникає саме як знання, як винахід, як ідея. А філософія вже тисячі років намагається зрозуміти, що таке «ідея», як вона пов’язана з матерією і матеріальними (реальними) речами, як виникає знання, звідки людям приходять у голову ідеї, як ідея втілюється у предмети реального світу. Також вона прагне з’ясувати, що взагалі таке «знання» і «мислення». Людина не здатна створити нову матерію або знищити ту, що існує; вона існує вічно і лише змінює свої форми внаслідок діяльності природи і людей. Те, що доступне людині — це створення нових ідей і їхнє втілення у ту матерію, що під рукою. Водночас, людина здатна безслідно знищити раніше створені ідеї — так, як згоріла Александрійська бібліотека. Але й нові знання, і нові ідеї створюються, як показує детальне дослідження, не окремими геніями-винахідниками, а великими інтелектуальними спільнотами людей. Винахідник комбінує ідеї, вироблені іншими в історії людства, додає щось своє — і отримує новий винахід, ідею раніше невідомої речі, процесу чи організації. Не можна створити літак, якщо раніше хтось не винайшов колесо, крило, пропелер, двигун… болт і важіль, зрештою. Якщо ми краще зрозуміємо, як люди винаходять нове, то, ймовірно, зможемо краще організувати процеси, у яких людська діяльність спрямована на створення нового у нашій країні.