Ґрунтово-земельні ресурси: оцінка, сталий використання, геоінформаційне забезпечення: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, 6–8 червня 2012 року, м. Мінськ, Білорусь / редкол.: І.І. Пирожник (головний редактор), В.М. Яцухно (відповідальний редактор) [та ін.]. – Мінськ: Видавничий центр БГУ, 2012. – С. 331–333. Ґрунтовий покрив у Білорусі має досить складну структуру, часто межі ґрунтів змінюються на невеликій відстані, що поки що недостатньо враховано як у виробничих технологіях, так і при практичному застосуванні результатів ґрунтового картографування, зокрема при кадастровій оцінці сільськогосподарських земель. Це призводить до завищення балів родючості ділянки та інших показників. Встановлено, що найважливішим критерієм виділення структур ґрунтового покриву (ГПП) слід вважати однорідність їхнього розташування, тобто відособленість окремих ділянок від інших межами гравигенного, литогенного або гідрогенного походження. Об’єктом нашого дослідження були структури ґрунтового покриву на рівні від поля до району, тобто системи нижчих порядків, що мають спільну зонально-провінційну будову ґрунтового покриву. За вихідний рівень просторової організації ґрунтового покриву нами прийнято поняття «елементарна мікроструктура схилу» — просторову одиницю ґрунтового покриву, що складається з двох ґрунтових компонентів, переважно з однонаправленими змінами властивостей. На сучасному етапі, для спрощення та прискорення отримання узагальненої (генералізованої) інформації, роботи з виділення структур мають виконуватися у цифровому середовищі з використанням автоматичного підходу, що дозволить досягти стандартизації процесу генералізації.