– Київ: Зерцало, 2007. – 672 с. Наступні томи серії «Російська юридична спадщина» містять описи життя та творчості російських правознавців (від В.Н. Татищева до І.А. Ільїна), висвітлюючи історію російської наукової юриспруденції та її розвиток у XVIII та XX століттях у рамках Російської імперії й серед російської післяреволюційної еміграції. Формування й становлення наукової юриспруденції в Росії відбувалося, як і в Західній Європі, здебільшого на юридичних факультетах університетів. Тому ця книга містить чимало фактів також із історії юридичної освіти в Росії та серед російської еміграції. Долі російських правознавців — особливо тих, хто одночасно був державними діячами або політиками (В.Н. Татищев, імператриця Катерина II, М.М. Сперанський, К.П. Побєдоносцев, С.А. Муромцев, Ф.Ф. Кокошкін та ін.) — були тісно пов’язані з долею Російської держави, багато з них активно брали участь у важливих політичних подіях. Саме тому на сторінках цієї книги відображена політична історія Росії XVIII — початку XX століття. Зміст книги базується на документах — зокрема архівних, які публікуються вперше, — а також на спогадах, щоденниках і творах самих російських правознавців. У кожному з нарисів, включених до книги, окрім біографії правознавця, подається характеристика його як особистості й ученого, наведені найцікавіші думки з його праць. Ця книга є своєрідним путівником російської наукової юриспруденції, що розвивалася у рамках Російської імперії протягом XVIII — початку XX століття, а після її руйнування — у середовищі російських правознавців-емігрантів. Призначена для студентів і викладачів юридичних вищих навчальних закладів. Відтворена у повній відповідності з друкованим оригіналом. Зміст Юрій Степанович Гамбаров (1850 — 1926) Сергій Андрійович Муромцев (1850 — 1910) Олександр Семенович Алексеєв (1851 — 1916) Олександр Павлович Лопухін (1852 — 1904) Павло Гаврилович Виноградов (1854 — 1925) Леонід Сергійович Белогриць-Котляревський (1855 — 1908) Василь Миколайович Латкін (1858 — 1927) Олександр Олександрович Башмаков (1858 — 1943) Езуар Ніколаєвич Берендтс (1860 — після 1924) Василь Никифорович Александренко (1861 — 1909) Давид Давидович Грімм (1864 — 1941) Август Ісаакович Каминка (1865 — 1941) Павло Іванович Астров (1866 — ? ) Сергій Семенович Абрамович-Барановський (1866 — після 1934) Євгеній Володимирович Васьковський (1866 — 1942) Григорій Самуїлович Фельдштейн (1868 — після 1930) Федір Федорович Кокошкін (1871 — 1918) Сергій Андрійович Котляревський (1873 — 1939) Олександр Львович Байков (1874 — 1943) Семен Абрамович Бєляцкін (1874 — 1944) Федір Васильович Тарановський (1875 — 1936) Микола Миколайович Алексеєв (1879 — 1964) Павло Ісаєвич Люблінський (1882 — 1938) Михайло Михайлович Агарков (1890 — 1947) Іван Олександрович Ільїн (1883 — 1954) Початок життя. Навчальні роки Початок педагогічної діяльності. Перші наукові праці У роки Першої світової війни За часів революції та громадянської війни І.А. Ільїн про основні завдання правознавства в Росії Висилка з Росії У Німеччині Швейцарський відлюдник Додаток: Книги серії «Російська юридична спадщина», видані видавництвом «Зерцало» у 2003 — 2007 роках