Збірник публікацій, виступів і інтерв’ю, листів і телеграм. — Випуск п’ятий. — Київ: Політіздат, 1969 — 647 с., іл. У повне зібрання творів В.І. Леніна входять його книги, а також статті й інтерв’ю, опубліковані в різних друкованих органах Росії та закордону; доповіді й промови В.І. Леніна на партійних з’їздах, конференціях, з’їздах Рад, конгресах Комінтерну, виступи на засіданнях керівних центрів партії, на масових зборах і мітингах; листівки, заяви, звернення, програмні документи, проекти резолюцій, декрети, привітання, автором яких був В.І. Ленін; листи, телеграми, записки, записи розмов по прямому проводу, анкети та інші матеріали. Двадцять п’ятий том зібрання творів В.І. Леніна — останній, що містить роботи періоду нового революційного підйому. До нього увійшли твори, написані у березні — липні 1914 року у Кракові, де Володимир Ілліч мешкав із середини 1912 року, а також у селі Поронин, куди він виїжджав на літні місяці. Краківський період має особливе значення в емігрантському житті Леніна. Близькість до Росії давала змогу підтримувати тісні зв’язки, регулярно листуватися з партійними організаціями, щоденно керувати газетою «Правда» та більшовицькою фракцією у Четвертій Державній думі. Твори цього тому відображають цю багатогранну діяльність Леніна, розкривають його боротьбу проти опортунізму в російському й міжнародному робітничому русі, боротьбу за зміцнення партії та підготовку мас до нової революції. Напруження боротьби було настільки сильним, що у Петербурзі, Баку й Лодзі робітники почали споруджувати барикади. В Росії розгорівся революційний кризовий стан. З посиленням боротьби пролетарських мас дедалі гостріше відчувалася необхідність зміцнення політичної єдності робітничого класу на основі класової дисципліни, марксистської програми й тактики. Рішучою умовою цього було керівництво партією й згуртованість її лав. Єдність робітничого класу створювалося й зміцнювалося в процесі безкомпромісної боротьби більшовиків проти ліквідаторів, впередівців і троцькістів, яких Ленін викривав у численних статтях, увійшовших до тому. Серед них: «Єдність», «Про «впередовців» і групу «Вперед»», «Єдність робітників і «напрямки» інтелігенції» тощо. Значне місце в тому займають роботи, присвячені боротьбі проти буржуазної ідеології, ревізіонізму й опортунізму. Статті Леніна, пронизані пристрастю й безкомпромісністю до ворогів робітничого класу, спрямовані проти тих, хто пропагував «перегляд» марксистської теорії, змінював марксизм. У роботах «Ще одне знищення соціалізму», «Поспішиш — людей насмішиш» та інших Ленін наголошував, що одним із найголовніших проявів буржуазного впливу на пролетаріат і буржуазного розбещення робітників є ревізіонізм. У 1913–1914 роках Ленін приділяє велику увагу всебічному обґрунтуванню теорії й політики партії щодо національного питання. У класичних творах Леніна, написаних у цей період, подано глибокий теоретичний аналіз національного питання, розкрито його велике значення для робітничого руху та долі народів. Серед творів, що входять до тому, особливе місце належить статті «Про право націй на самовизначення» — одній із програмних робіт Комуністичної партії. У цій статті Ленін передусім дає відповідь на питання: що слід розуміти під самовизначенням націй. Він пояснює, що з історико-економічної точки зору самовизначення націй у марксистській програмі означає політичне самовизначення, право на державну незалежність і створення національної держави. Зміст: — Розпад «августівського» блоку — Капіталізм і преса — Радикальний буржуа про російських робітників — Політичні уроки — Законопроект про національне рівноправ’я — Заробітна плата сільських робітників — Латиські робітники про розкол у соціал-демократичній фракції — Розкриття «августівської» фікції — Ще одне знищення соціалізму — Резолюція ЦК РСДРП про створення організаційного відділу ЦК для керівництва нелегальною роботою — Форми робітничого руху (локдаут і марксистська тактика) — Прикрашування буржуазією лівонародниками — До питання про національну політику — Конституційний криза в Англії — Єдність — Організовані марксисти про втручання міжнародного бюро — Національне рівноправ’я — Ліквідатори й латиський робітничий рух — Кріпосне господарство в селі — Історія робочої преси в Росії — Наші завдання — Чому не слід наслідувати в німецькому робітничому русі — Рецензія. Н.А.Рубакин. Збірник, том II (вид-во «Наука»). М. 1913 р. — Визначення ліквідаторства — Підсумки до збірки «Марксизм і ліквідаторство» — Ще про політичну кризу — Ідейна боротьба в робітничому русі — Проект закону про рівноправ’я націй і захист прав національних меншин — «Сусіди по маєтку» — Народники й «фракційне насильство» — Розбещення робітників витонченим націоналізмом — Про політичний стан — Єдність робітників і «напрямки» інтелігенції — Про лівонародників — Ліквідатори й біографія Малиновського — Два шляхи — Плеханов, який не знає, чого він хоче — До питання про кошторис Міністерства землеробства — Про єдність — Поспішиш — людей насмішиш — Про порушення єдності, прикрите криками про єдність — Рецензія. І.Дроздов. Заробітна плата сільських робітників у Росії в зв’язку з аграрним рухом 1905–1906 років. СПб. (Вид-во М.І.Семенова.) 1914 р. — Рецензія. І.М.Козьминих-Ланін. Надурочні роботи на фабриках і заводах Московської губернії. Москва. 1914 р. — Ясність створена. Увага свідомих робітників — Про авантюризм — Рішення латиських марксистів і ліквідаторів — Робітничий клас і робітнича преса — Лівонародництво й марксизм — Земельне питання в Росії — Про політичне значення бійки (до питання про єдність) — Об’єктивні дані про