Кожна міфологія — це плоть від плоти народу, який її створив. Вона, мов дзеркало, відображає характер батьківського народу, цінності, які він возвеличує й шанує, а також антицінності — те, що їм засуджується й заперечується. Саме дух міфології тісно пов’язаний із середовищем, у якому мешкає народ-міфотворець. Дуже цікаво порівнювати між собою міфологічні системи різних народів, виявляючи спільні риси й протилежності, про які йшлося вище. Особливо багатий матеріал для таких порівнянь дає Європа — через свою компактність у порівнянні з іншими материками. Чим далі на північ від колиски цивілізації — Середземномор’я, — тим суворішим стає дух міфології, тим жорсткішими стають боги, кровопролитнішими — битви, трагічнішими — конфлікти й безнадійнішими — долі. І свій апогей ця «наростаюча драма» досягає в міфології крайнього півночі Європи — у міфології скандинавів.