Червона армія мусила форсувати Дніпро на широкому фронті довжиною понад 700 кілометрів — саме там, де річка найбільш широка й багатоводна, тобто на її середньому та нижньому течінні. Величезною складністю було те, що високий західний берег, підконтрольний ворогу й заздалегідь підготовлений ним до оборони, домінував над східним берегом. Перед Червоною армією на протилежному боці могутньої ріки стояв сильний, озброєний усіма сучасними військовими засобами противник, що оборонявся з крайньою наполегливістю та жорстокістю. Однак радянські війська надзвичайно швидко прорвали Дніпро, захопили плацдарми на його західному березі, розширили їх попри запеклий опір ворога й згодом розгорнули наступальні дії на сотні кілометрів у глибину території. У битві за Дніпро можна виділити чотири етапи: перший — операція на підступах до Дніпра й вихід до річки (вересень); другий — форсування Дніпра, захоплення плацдармів на правому березі, прорив рубежу річки Молочної й ізоляція Криму (жовтень); третій — розширення захоплених плацдармів, Київська та Гомельська операції, відбиття контрнаступу противника на Київському напрямку (листопад і більша частина грудня). Саме на цьому етапі битва за Дніпро перетворюється на битву за Правобережну Україну; четвертий — перехід Червоної армії до подальшого наступу.