Науково-фантастична повість. Переклад з французької З. Бобирь. Художник В. Висоцький. Оригінальна назва — Une fantaisie du Docteur Ox (Причуда доктора Окса, Експеримент доктора Окса). У містечку Кікандон на заході Фландрії разом із своїм помічником прибуває вчений-фізіолог Окс. За його словами, його мета — повністю наситити місто оксигеном, газом, що виділяється з повітря. Однак ніхто не був впевнений, чи це правда. Згодом у мирному й спокійному місті починають траплятися дивні речі, що переростають у «епідемію». © Ruddy Примітка: Ідея повісті була підказана автору експериментами, які тоді проводили французькі хіміки й фізіологи — вони досліджували вплив кисню на людей і тварин. Цікаво, що імена доктора Окса та його препаратора Ігена разом утворюють слово «оксиген», що означає «кисень». Автор вперше прочитав цей твір у готелі міста Ам’єн (Hôtel de Ville d’Amiens) 20 лютого 1872 року. Перша публікація відбулася у журналі «Musée des familles» у березні, квітні та травні 1872 року під назвою «Розповіді. Причуда доктора Окса» («Nouvelles. Une fantaisie du Docteur Ox»), з ілюстраціями Улісса Парена та А. де Бара (Ulysse Parent, A. de Bar). 27 квітня 1874 року повість була надрукована у першому виданні збірки «Доктор Окс». У тому ж виданні від 19 жовтня 1874 року повість містила 18 ілюстрацій Л. Фроліха. У 1877 році на сцені вар’єте за мотивами повісті поставили оперету «Доктор Окс». Музику написав Жак Оффенбах, лібрето — Філіпп Жиль і Арнольд Мортіє (Jacques Offenbach, Philippe Gille, Arnold Mortier). Жюль Верн не брав участі у її створенні, хоча в деяких джерелах стверджується протилежне. Критики сприйняли оперету дуже позитивно, хоча автор повісті був не особливо задоволений цією адаптацією, вважаючи її недостатньо живою. © Євгеній Борисов