Проти Сент-Бьова. Статті й есе / Пер. з французької Т. В. Чугунової. Вступна стаття А. Д. Михайлова. Коментарі О. В. Смолицкої, Т. В. Чугунової. — Київ: ЧеРо, 1999. — 224 с., ілюстрації. Порівняно з Прустом, напевно, — справді унікальний. Більшість письменників створювали певну кількість творів, хоча й не завжди однакового рівня (у кого не траплялися невдачі й провали!), і увійшли до історії літератури своїм різноманіттям. Інші, що трапляється набагато рідше, написали теж чимало, але залишилися у свідомості читачів як автори однієї книги — тієї, що прославила їх, зробила відомими (так, наприклад, Шарль де Костер зі своєю «Легендою про Уленшпігеля» або Джеймс Джойс із «Уліссом»). У Пруста — інакше. Він працював у літературі не менше трьох десятиліть, і весь цей час фактично писав одну книгу. Можливо, спочатку він сам цього й не усвідомлював. Однак тут слід зауважити, що вислів «працював у літературі» до Пруста не зовсім підходить. Не менше трьох десятиліть він жив літературою, але фактично не був у ній. Він жив літературою та поруч із нею. Про те, що він пише, що він взагалі створює, що він пише дуже велику книгу — майже ніхто не знав.