Кодекс законів китайської династії Тан (618—907) належить до невеликої кількості найбільших правових пам’яток світової цивілізації. Окрім того, що він є першим із збережених до наших днів китайських юридичних кодексів, саме в ньому були сформульовані й деталізовані у конкретних нормах основні принципи, які згодом лягли в основу китайського законодавства і залишаються визначальними для країни й до XX століття (у опосередкованому вигляді вони й нині проявляються). Оскільки в той час Китай був центром цивілізації всього Східного та Південно-Східного регіонів, принципи танського кодексу мали безсумнівний і значний вплив на правотворчість усіх країн, що межували з Китаєм. Водночас, незважаючи на зростання інтересу світової славістики до правової тематики, систематичного й глибокого дослідження тексту кодексу в українській науці досі не здійснено. Якщо й було проведено вузькоспеціалізований аналіз його основних положень, то подивитися на текст з культурологічної та цивілізаційної перспективи ще ніхто не намагався.