Уголовний кодекс китайської династії Тан (618–907) належить до невеликої кількості найвизначніших правових пам’яток світової цивілізації. Окрім того, що він є першим із повністю збережених до наших днів китайських юридичних кодексів, саме в ньому були сформульовані й детально прописані основні принципи, які згодом лягли в основу китайського законодавства і залишалися визначальними для країни аж до XX століття (їхній вплив зберігається й досі, у опосередкованій формі). Оскільки в той час Китай був центром цивілізації всього Східного та Південно-Східного регіону, принципи танського кодексу без сумніву справили значний вплив на правотворчість усіх країн, що межували з Китаєм. Водночас, попри зростання інтересу світової славістики до правової тематики, досі в українській науці не здійснено глибокого й системного дослідження тексту цього кодексу. Хоча окремі юридичні аналізи його основних положень уже проводилися, ще ніхто не підходив до його тексту з культурологічної та цивілізаційної точки зору.