ВСТУПНЕ СЛОВО АВТОРА: Автор нижченаведеного тексту не флорист і навіть не ботанік, щоб міг досконало вивчити квіти, що ростуть на болоті. І не приховує цього, його уявлення про кольори далі за набор інформацій, включених до загальноосвітньої шкільної програми, не поширюється. Хоча розробки окремих моментів свого тексту, які мають пряме чи опосередковане ставлення до т. зв. болотному живому світу, йому довелося детально вивчати деякі публікації, розміщені в інтернеті. Автор схильний вважати, що людська спільнота багато в чому найбільше уподібнюється каламутному болоту, яке просякнуте гноєм ворожнечі та невігластва цілих поколінь. Тому скрізь бореться з будь-яким виявом невігластва, повсюдно викриваючи його. Болотне життя у його розумінні покликана уособити образ периферійності: у мисленні та дії відповідних суб'єктів – природно у складі людського потока. Назва твори містить у собі суто алегоричну посилку. У ньому відображено згадку про недавнє минуле російського суспільства. Це – найважчий епізод життя героїв роману, що збігся, власне, з періодом деградації російського суспільства після трагічного розпаду СРСР. Саме цей пострадянський період російського побуту виступає якимсь задушливим (своєю отруйною атмосферою) вир, де всюди водяться лише нечисті, риси і дебіли; простіше – мутанти розумово атрофованого суспільства! Згадування такої теми в рамках запропонованого до уваги читача опуса носить суто символічний характер, і найбільше пов'язане з метафорою, ніж з ботанікою. А сам опус у кращому випадку може бути розцінений як оповідь від третьої особи. Бо пропонований текст, по суті, виступає суцільною територією алегорії, і думка автора здійснює політ над цією територією, відкидаючи всю тривіальну ницість сучасного життя. Варто ще зазначити, що за своїм задумом цей твір певною мірою перегукується з іншою публікацією автора – «Проза. Ру як гіркий докор нинішньої Росії»