«Феноменологія сприйняття» (1945) — найбільш відомий твір найбільшого французького феноменолога Моріса Мерло-Понті — реалізує задум нової феноменології, яка виходить не з феноменологічно зрозумілого живого тіла як цілісного "я", суб'єкта сприйняття, мислення, мови, спілкування і свободи. Широко залучаючи та аналізуючи сучасні психологічні дані та теорії, перш за все гештальттеорію, спираючись на фундаментальні поняття, інтуїцію пізнього Гуссерля, Мерло-Понті створює цілком самобутню філософію, що змушує по-новому осмислити традиційні філософські теми і категорії. Написана живим, динамічним і разом з тим цілком суворим і академічним стилем (Сартр говорив про нього: "м'яко, обережно, непохитно»), «Феноменологія сприйняття», мабуть, більше, ніж будь-який інший твір феноменології та екзистенціалізму, дозволяє говорити про реалізацію програмної задачі, поставленої в останні роки життя Гуссерлем, — розробці онтології Lebenswelt, "життєвого світу" — і вибудовує цілісний і оригінальний образ світу людини, заснований на феноменологічних принципах і методі.